Порівняльний аналіз віртуальних експозицій у медичних музеях в Україні та за кордоном
DOI:
https://doi.org/10.31516/2410-5333.059.08Анотація
Актуальність. Інтернет зумовив нові можливості для ефективної комунікації різних установ в інформаційному просторі. Музеї не стали винятком та почали застосовувати нові засоби в комунікативній політиці. Нові технології, такі як VR, AR та Web3D, широко використовуються для створення віртуальних музейних виставок, зокрема в музеях медицини, як у музейній обстановці, так і через інформаційні кіоски в World Wide Web.
Мета статті — здійснити порівняльний аналіз представлення віртуальних експозицій у вітчизняних медичних музеях та за кордоном.
Методологія. Для виконання дослідження використано порівняльний метод, методи опису, зіставлення та узагальнення.
Результати. Музеї зацікавлені в оцифровуванні їх колекцій не лише для збереження культурної спадщини, але й для того щоб зробити інформаційний зміст доступним для широкої громадськості. Технології віртуальної реальності (VR) і розширеної реальності (AR) є ідеальним презентаційним середовищем для медичних музеїв та інших установ культурної спадщини. Віртуальні виставки дозволяють різним аудиторіям, зокрема інвалідам і студентам різного віку, а також широкій публіці отримувати доступ та ознайомлюватись з величезною кількістю об’єктів, що розміщені в різних місцевостях, і подавати це цікавим та інформативним способом.
Новизна. У цьому дослідженні вперше здійснено аналіз віртуального представництва шести відомих світових музеїв. Проаналізовано віртуальне представництво 33х медичних музеїв з 18 країн.
Практичне значення. Матеріали і висновки дослідження можна використовувати в процесі викладання з сучасних інформаційних технологій у музейній справі.
Висновки. Віртуальні виставки вирішують проблеми економії часу та фінансових затрат, однак несучи важливе інформаційне наповнення. Користувацькі взаємодії в межах віртуального медичного музею ефективно виконуються за допомогою допоміжних технологій, щоби користувачі могли відчувати себе повністю пов’язаними з віртуальними музейними артефактами і таким чином отримувати вигоду з точки зору освіти та розваг. Однак нині досвід світових виставок (зокрема у сфері медицини) значно вищий рівня реалізації віртуальних виставок в Україні.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
У разі публікації статті в збірнику «Вісник Харківської державної академії культури», автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати експериментальних і теоретичних досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike (BY-NC-SA), яка дозволяє першу публікацію в цьому журналі, а також розповсюдження роботи з визнанням авторства цієї роботи, на тих самих умовах, з некомерційною метою.
Автори мають підписати заяву, яка є угодою про надання прав редакції на публікацію статті в друкованому та електронному вигляді. Заява надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Під час подачі рукопису статті для опублікування у збірнику «Вісник Харківської державної академії культури» автори погоджуються з тим, що, у разі прийняття статті до публікації, її можна буде розмістити в електронних архівах та базах даних з обов'язковим зазначенням авторства і збереженням авторських прав у повному обсязі за авторами. У тексті самої роботи мають бути в повному обсязі представлені джерела зовнішньої інформації – у вигляді списків джерел літератури (у т.ч. особисті раніше опубліковані роботи авторів). Автори рукопису статті зобов'язані належно оформляти запозичення у вигляді цитат або посилань. Будь-які форми плагіату неприпустимі.
