Комунікаційні аспекти соціокультурного підприємництва як сфера розвитку економіки майбутнього
DOI:
https://doi.org/10.31516/2410-5333.056.05Ключові слова:
соціокультурне підприємництво, виробництво, бізнес, комунікаційна модель, економічні взаємовідносиниАнотація
Актуальність. Актуальність розгляду комунікаційних складових соціокультурної діяльності, зокрема підприємницької, зумовлена новими умовами життя суспільства. що поширюються на всі сфери соціальної діяльності.
Мета статті. Встановити тенденції трансформації соціально-культурного підприємництва на новому етапі розвитку культури. Головним фактором змін вважається розвиток комунікації як інноваційної споживчої цінності у виробничих підприємницьких відносинах.
Методологія. Розгляд розвитку соціокультурного-підприємництва ба-зується на основі використання соціокультурного підходу, завдяки чому вдалося пов’язати сучасний стан соціально-економічних феноменів з рівнем розвитку сучасної культури, де проявляються інтеграційні тенденції, що починаються з елементарних складових економіки, зокрема соціокультурного підприємництва.
Результати. Соціокультурне підприємництво набуває форми соціальної системи з особливостями саморозвитку, що наочно показує важливість спілкування між усіма учасниками. Водночас усі показники економічної діяльності залежать від якості взаємодії учасників сумісної дії. Медіапростір відіграє важливу роль у цьому процесі. Сфера культури та соціокультурна діяльність створюють нові умови для розвитку інновацій включаючи медіа-технології в процесах соціокультурного виробництва.
Новизна. Соціокультурне підприємництво набуває форми соціальної системи з особливостями саморозвитку, що наочно показує важливість спілкування між усіма учасниками. Визначається тенденція посилення комунікаційних зв’язків у сфері соціокультурного підприємництва як необхідного елементу майбутньої економіки. Модель виробничої комунікаційної взаємодії набуває форми «послуги для послуги» для досягнення спільного результату.
Практичне значення. Пропонується шлях практичної реалізації концепції соціокультурного підприємництва розглядати: 1 — як модель майбутньої економіки, 2 — як підсистему економічної сфери, пов’язаної з культурою та мистецтвом; 3 — як напрям підготовки фахівців для соціокультурної сфери.
Висновки. Повернення до ремісництва можна розглядати як інноваційний напрям в організації виробничо-господарської діяльності, яка пов’язана з новими формами організації діяльності в медійному просторі, що пронизаний незліченними невидимими зв’язками. Це викликає жорстку залежність всіх виробників як матеріальних, так і духовних продуктів від якості комунікаційної взаємодії між ним. Нова економічна концепція соціокультурного підприємництва органічно вписується в тенденції, що описуються економічною наукою, а також відповідає оцінці ролі комунікаційної складової цієї діяльності.
Посилання
Drucker, P. (2001). Management Challenges for the 21st Century. Harper Business. [In English].
Deming, W. E. (1986). Out of the crisis. Cambridge: MIT Press. [In English]
Jēkabsone, I.; Sloka, B. Objective Evaluation of the Well-being of the Municipalities in Latvia. Socialiniai Tyrimai 2014, Issue 1, p. 42–52. [In English].
Stachera-Włodarczyk, S. (2019). Concept of Knowledge Management in Modern Enterprises. System Safety: Human — Technical Facility — Environment, 1(1), 987–995. [In English].
Economy of culture (2006) ed.. А.Y. Rubinstein, Moscow. [in Russian].
Castells, M. (1997) the Information Age: Economy, Society and Culture: The Power of Identity. Oxford: Blackwell Publ. [In English].
Van Wering, К. D. (2003) Economic meaning of culture and art. Мanagement. Science. Education. Culture: Col. of scientific works. Saints-Petersburg. Saints-Petersburg University of Culture and Arts. [in Russian].
Sarasvathy, S. D., Venkataraman, S. (2011) Entreprenership as method: Open questions for an entrepreneurial future. Entrepreneurship Theory and Practice Vol. 35, №. 1, p. 113–135. [In English].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
У разі публікації статті в збірнику «Вісник Харківської державної академії культури», автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати експериментальних і теоретичних досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike (BY-NC-SA), яка дозволяє першу публікацію в цьому журналі, а також розповсюдження роботи з визнанням авторства цієї роботи, на тих самих умовах, з некомерційною метою.
Автори мають підписати заяву, яка є угодою про надання прав редакції на публікацію статті в друкованому та електронному вигляді. Заява надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Під час подачі рукопису статті для опублікування у збірнику «Вісник Харківської державної академії культури» автори погоджуються з тим, що, у разі прийняття статті до публікації, її можна буде розмістити в електронних архівах та базах даних з обов'язковим зазначенням авторства і збереженням авторських прав у повному обсязі за авторами. У тексті самої роботи мають бути в повному обсязі представлені джерела зовнішньої інформації – у вигляді списків джерел літератури (у т.ч. особисті раніше опубліковані роботи авторів). Автори рукопису статті зобов'язані належно оформляти запозичення у вигляді цитат або посилань. Будь-які форми плагіату неприпустимі.
