Міноритарні мови в цифровій комунікації
DOI:
https://doi.org/10.31516/2410-5333.52.124917Анотація
Актуальність. Нинішня глобалізація загрожує існуванню мов малих етнічних груп, що зумовлює необхідність вивчення ролі інтернету в захисті їх від подальшого занепаду.
Мета статті — дослідити сучасне ставлення науковців до відносно нового культурного феномену — дедалі більшої наявності міноритарних мов і діалектів в інтернеті.
Методологія. У розвідці застосовано методи опису, зіставлення та узагальнення.
Результати. Дослідження показало, що цифрова комунікація є ідеальною можливістю для носіїв міноритарних мов не обмежуватись побутовим спілкуванням. Висвітлено освітні, лінгвістичні та технологічні проблеми «цифрового поділу», які перешкоджають використовуваним мовам доступ до засобів цифрової комунікації. Для усунення такої нерівності потрібно: подолати негативне ставлення до деяких мов, які не мають офіційного статусу; проводити толерантну освітню політику; надавати загальний доступ до засобів цифрової комунікації; створювати, у разі необхідності, системи письма для мов, що існують лише в усній формі.
Новизна. Стаття є першою спробою здійснити огляд друкованих і елек-тронних публікацій стосовно ролі інтернету у відродженні міноритарних мов.
Практичне значення. Матеріали і висновки дослідження можна використовувати в процесі викладання соціолінгвістичних та культурологічних дисциплін, а також під час визначення перспектив використання діалектів української мови в онлайновій комунікації.
Висновки. В умовах звуження сфер функціонування міноритарних мов і скорочення кількості їх носіїв останні можуть дістати доступ до ширшої аудиторії через інтернет. Ця парадоксальна ситуація являє собою новий соціолінгвістичний феномен: природне спілкування мовами місцевого значення поступається віртуальним контактам. Відзначено як оптимістичні, так і песимістичні погляди щодо ролі інтернету у відродженні мов, що перебувають під загрозою зникнення. Зазвичай використання місцевих мов у соціальних мережах має символічну цінність і підтверджує відчуття особистої та колективної ідентичності.
Посилання
Burger, S. Dialekt bis Internet: Deutsche Sprache wird bunter. (06.12.2014). Die Presse. [In Deutsch].
Cultural and linguistic diversity in the information society. (2003). Retrieved from www.amarc.org/.../WSIS_Cultural_Linguistic_Diversity.pdf [In English].
Danet, B., & Herring, S.C. (Eds.). (2007). The multilingual Internet: language, culture, and communication online. Oxford: Oxford University Press. [In English].
Edwards, J. (2010). Minority Languages and Group Identity: Cases and Categories. St Francis Xavier University, Nova Scotia: John Benjamins Publishing Co. [In English].
Jones, E.H.G, & Uribe-Jongbloed (Eds.). (2013). Social Media and Minority Languages: Convergence and the Creative Industries. Bristol: Multilingual Matters. [In English].
Kelly-Holmes, H. (2004). An analysis of the language repertoires of students in higher education and their language choices on the internet (Ukraine, Poland, Macedonia, Italy, France, Tanzania, Oman and Indonesia): International Journal on Multicultural Societies , 6 (1) , 52–75. [In English].
Measuring linguistic diversity on the Internet. (2005). Retrieved from http://www.uis.unesco.org/template/pdf/cscl/MeasuringLinguisticDiversity_En.pdf. [In English].
Morris, D., & Cunliffe, D. (2012) Social networks and minority languages speakers: the use of social networking sites among young people. Sociolinguistic Studies, 6 (1), 1–20. [In English].
Perlin, R. (2014). The Internet, where languages go to die? Retrieved from america.aljazeera.com/.../language-linguisticstechnologyinte. [In English].
Warschauer, M. (2002). Languages.com: The Internet and linguistic pluralism. I. Snyder (Ed.). Silicon literacies: Communication, innovation and education in the electronic age (pp. 62–74). London: Routledge. [In English].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
У разі публікації статті в збірнику «Вісник Харківської державної академії культури», автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати експериментальних і теоретичних досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike (BY-NC-SA), яка дозволяє першу публікацію в цьому журналі, а також розповсюдження роботи з визнанням авторства цієї роботи, на тих самих умовах, з некомерційною метою.
Автори мають підписати заяву, яка є угодою про надання прав редакції на публікацію статті в друкованому та електронному вигляді. Заява надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Під час подачі рукопису статті для опублікування у збірнику «Вісник Харківської державної академії культури» автори погоджуються з тим, що, у разі прийняття статті до публікації, її можна буде розмістити в електронних архівах та базах даних з обов'язковим зазначенням авторства і збереженням авторських прав у повному обсязі за авторами. У тексті самої роботи мають бути в повному обсязі представлені джерела зовнішньої інформації – у вигляді списків джерел літератури (у т.ч. особисті раніше опубліковані роботи авторів). Автори рукопису статті зобов'язані належно оформляти запозичення у вигляді цитат або посилань. Будь-які форми плагіату неприпустимі.
