Про користь токсичної статті Д. А. Ельяшевича «Книгознавство: життя після смерті»

Автор(и)

  • Ю. М. Столяров Російська державна бібліотека, ФДБЗН «Науковий та видавничий центр “Наука”» РАН, Державна публічна науково-технічна бібліотека Росії, Russian Federation https://orcid.org/0000-0002-9597-4275

DOI:

https://doi.org/10.31516/2410-5333.059.12

Анотація

Завідувач кафедри медіалогії та літератури Санкт-Петербурзького державного інституту культури Д. А. Ельяшевич (Росія) опублікував розлогу статтю «Книгознавство: життя після смерті», у якій розглядає причини занепаду книгознавства. Приблизно третину його праці присвячено запереченню важливості документології для книгознавчої підготовки студентів, більше того, документології як наукового напряму і предмета викладання. Автор висуває претензії і персонально автору цих рядків, котрого Д. А. Ельяшевич іменує засновником цієї дисципліни. Опублікована стаття розвиває тему причин занепаду книгознавства, водночас означуючи безвідносність випадів проти документології. Поділяю позитивну оцінку праць сучасних авторів: А. В. Маркової, М. В. Раца і К. Н. Костюка, уважаю справедливим докір сучасним книгознавцям, котрі здійснюють дослідження, не зважаючи на зарубіжну книгознавчу думку. Автором статті обстоюється конструктивна думка про те, що найперспективнішим шляхом розвитку книгознавства є не конфронтація, а співдружність з загальними дисциплінами: філосо-фією, антропологією, документологією, медіалогією, культурологією, комунікативістикою.

Біографія автора

Ю. М. Столяров, Російська державна бібліотека, ФДБЗН «Науковий та видавничий центр “Наука”» РАН, Державна публічна науково-технічна бібліотека Росії

головний науковий співробітник Російської державної бібліотеки, ФДБЗН «Науковий та видавничий центр “Наука”» РАН, головний науковий співробітник Державної публічної науково-технічної бібліотеки Росії

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-06-21

Номер

№ 59 (2021)

Розділ

Рецензії

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

У разі публікації статті в збірнику «Вісник Харківської державної академії культури», автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати експериментальних і теоретичних досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike (BY-NC-SA), яка дозволяє першу публікацію в цьому журналі, а також розповсюдження роботи з визнанням авторства цієї роботи, на тих самих умовах, з некомерційною метою.

Автори мають підписати заяву, яка є угодою про надання прав редакції на публікацію статті в друкованому та електронному вигляді. Заява надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.

Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

Під час подачі рукопису статті для опублікування у збірнику «Вісник Харківської державної академії культури» автори погоджуються з тим, що, у разі прийняття статті до публікації, її можна буде розмістити в електронних архівах та базах даних з обов'язковим зазначенням авторства і збереженням авторських прав у повному обсязі за авторами. У тексті самої роботи мають бути в повному обсязі представлені джерела зовнішньої інформації – у вигляді списків джерел літератури (у т.ч. особисті раніше опубліковані роботи авторів). Автори рукопису статті зобов'язані належно оформляти запозичення у вигляді цитат або посилань. Будь-які форми плагіату неприпустимі.